Колоректальний рак (КРР) – медичне визначення злоякісної пухлини слизової оболонки товстої кишки. Товстою кишкою у людини називають відділ кишечника від ілеоцекального клапана (структура, що розділяє тонку та товсту кишки) до ануса (задньопрохідного отвору). Частини товстої кишки — сигмоподібна кишка, ободова кишка, сліпа кишка, пряма кишка. Іноді пряму кишку виділяють окремо.

Пухлини різних відділів товстої кишки мають подібні механізми і причини розвитку, до того ж проявляються схожими симптомами, виникають однакові ускладнення. Саме тому всі ці захворювання об’єднані одним терміном «колоректальний рак».

Це небезпечне захворювання, що вимагає серйозного комплексного лікування. В останнє десятиліття в країнах Європи та США колоректальний рак вийшов на перше місце серед злоякісних пухлин травного тракту, хвороба становить більше половини всіх випадків раку шлунково-кишкового тракту (ШКТ). У зв’язку зі старінням населення планети очікується погіршення ситуації в майбутньому.

ВИДИ КОЛОРЕКТАЛЬНОГО РАКУ

Рак кишечника – доволі гетерогенне (тобто неоднорідне) захворювання.

Виділяють три основні гістологічні типи:
аденокарцинома;
муцинозна аденокарцинома;
перснеподібноклітинна карцинома.

Вони відрізняються як біологією, так і перебігом, і прогнозом.

ДІАГНОСТИКА РАКУ КИШЕЧНИКА

Основним методом діагностики захворювання є ендоскопічний – колоноскопія з біопсією. Під час обстеження лікар оглядає та оцінює стан внутрішньої поверхні кишки за допомогою ендоскопа. Колоноскопія дозволяє виявити виразки, поліпи та ін., а також провести біопсію та видалити ці ураження.

Додатково застосовуються методи діагностичної візуалізації:
комп’ютерна томографія (обов’язково 3 відділи — грудної, черевної порожнин та тазу, обов’язково з контрастуванням),

ПЕТ-КТ, магнітно-резонансна томографія (з метою уточнення знахідок при КТ, які не можна трактувати однозначно).

ЛІКУВАННЯ КОЛОРЕКТАЛЬНОГО РАКУ

Основний метод лікування злоякісної пухлини даної локалізації – хірургічний. Обсяг операції визначається стадією та локалізацією новоутворення, ступенем порушення кишкової прохідності, тяжкістю ускладнень, загальним станом та віком хворого. Зазвичай виконують резекцію сегмента кишки, одночасно видаляючи прилеглі лімфовузли та навколокишкову клітковину. При колоректальному раку нижніх відділів кишечника в залежності від локалізації новоутворення здійснюють черевноанальну екстирпацію (видалення кишки разом з замикальним апаратом і накладання сигмостоми) або сфінктерозберігаючу резекцію (видалення ураженого відділу кишечника з зведенням сигмовидної кишки). При поширенні колоректального раку на інші відділи кишечника, шлунок і черевну стінку без віддаленого метастазування виконують розширені операції.

При колоректальному раку, ускладненому кишковою непрохідністю та перфорацією кишечника, проводять дво- або триетапні хірургічні втручання. Спочатку накладають колостому. Новоутворення видаляють одразу або через деякий час. Колостому закривають через кілька місяців після першої операції. Призначають перед-і післяопераційну хіміотерапію та радіотерапію.

СИМПТОМИ КОЛОРЕКТАЛЬНОГО РАКУ

Рак прямої кишки не має специфічних симптомів, прояви залежать від стадії хвороби. Рак товстої кишки також може не мати симптомів.  Поява ознак колоректального раку залежить від стадії хвороби. Таким чином, рак кишечника може не мати жодних симптомів, а може мати такі ознаки:
анемія;
відчуття дискомфорту і болю в животі;
здуття живота;
запори або, навпаки, проноси;
кров у калі;
схуднення і загальне нездужання.

З ростом пухлини з’являється більше симптомів, ніж на початковій стадії.

Симптоми залежать від місця розташування пухлини.
До ознак, що дозволяють запідозрити рак сліпої кишки, належать: запаморочення, тахікардія, загальна слабкість, зміна кольору калових мас і кровотечі з анального отвору. Нерідко рак сліпої кишки супроводжується ниючим постійним болем у правій нижній частині живота.

Симптоми раку прямої кишки залежать від стадії захворювання, характеру росту пухлини і рівня її розташування. Найчастіші і постійні симптоми – це кровотеча, різні види розлади функцій кишечника: зміна ритму дефекації, форми калу, пронос, запор і нетримання калу і газів. Симптоми на пізніх стадіях проявляються виділеннями гною і слизу разом із кров’ю.

Кишкова непрохідність, болі в животі, відрижка, нудота, мимовільне напруження м’язів черевного преса, характерні здуття у правій частині живота – все це ознаки того, що у людини може бути пухлина сигмоподібної кишки. Лікування проводиться тільки після необхідних аналізів і комплексного обстеження хворого.

Рак товстої кишки може мати такі симптоми, як кишкова кровотеча, порушення дефекації. При підозрі на кишкову кровотечу слід терміново звернутися до лікаря, тому що при цьому ускладненні завжди є реальна небезпека для життя хворого. Також небезпечна кишкова непрохідність. Іноді рак товстої кишки відразу проявляє симптоми гострої кишкової непрохідності, що вимагає хірургічного втручання. У більшості випадків для лікування кишкової непрохідності необхідна термінова операція.

ФАКТОРИ РИЗИКУ

Основними причинами виникнення колоректального раку є:

спадкова схильність;
надмірне вживання в їжу «червоного» м’яса (свинина, яловичина, баранина);
часте вживання навіть невеликих доз алкоголю;
куріння;
малорухливий спосіб життя;
недостатній вміст в раціоні свіжих овочів і фруктів, круп і злаків, а також риби та птиці.

Кожен з цих факторів може призвести до виникнення поліпів і, як наслідок, до розвитку колоректального раку.

ПРОФІЛАКТИКА КОЛОРЕКТАЛЬНОГО РАКУ

Прогноз при колоректальному раку залежить від стадії хвороби та тяжкості ускладнень. П’ятирічне виживання після радикальних оперативних втручань, проведених на І стадії, становить близько 80%, на ІІ стадії – 40-70%, на ІІІ стадії – 30-50%. При метастазуванні лікування колоректального раку переважно паліативне, п’ятирічного рубежу виживання вдається досягти лише 10% пацієнтів. Імовірність появи нових злоякісних пухлин у хворих, які перенесли колоректальний рак, становить 15-20%.

Профілактичні заходи включають обстеження пацієнтів із груп ризику, своєчасне лікування захворювань, які можуть спровокувати розвиток новоутворення.